Над Балканами нависла загроза нової війни

На території колишньої Югославії знову загострилися релігійні та етнічні протиріччя, все частіше спалахують міжнаціональні конфлікти. Згідно з дослідженнями німецького Інституту з вивчення міжнародних конфліктів в Гайдельберзі, у балканському регіоні відзначено 18 великих і малих конфліктів...

До них відносять такі найбільш відомі та яскраво виражені конфлікти, зокрема як: 1) суперечка між Словенією і Хорватією з приводу морського кордону в Піранській затоці, а також гірського масиву Світу-Гера; 2) суперечка між Хорватією і Сербією з приводу островів Шаренград і Вуковар на Дунаї; 3) спроби Сербської Республіки Боснію та Герцеговину приєднати до Сербії; 4) вимоги хорватів в Боснії та Герцоговині (їх близько 14% населення) приєднатися до Хорватії; 5) рух за возз'єднання із Сербією самопроголошеного сербського краю в північному Косово; 6) вимоги приєднатись до Косово албанських населених пунктів у південній Сербії; 7) спроби сербів Чорногорії (близько половини населення республіки) повернутися у склад Сербії; та 8) суперечка між Хорватією та Чорногорією навколо півострова Превлака у Тіватській затоці.

Експерти констатують, що відносини між республіками колишньої Югославії гірші, ніж будь-коли з часу останніх Балканських війн 1991-2001 рр. Все більше республік і національно-етнічних утворень на Балканах вимагають перекроювання кордонів і федералізації вже існуючих держав. Багато спостерігачів проводять аналогію з ситуацією в 1912-1913 рр. (перші дві Балканські війни) і в 1914 р. (початок Першої світової війни), а також з початком 1990-х рр. (розпад Югославії). Цілком очевидно, що сформульована в 1990-х рр. політика Вашинґтона і Брюсселя, яка була направлена на примусове примирення сторін і створення поліетнічних держав на Балканах, зазнала краху. Ряд західних аналітиків пропонує в зв'язку з цим перемалювати мапу регіону, доки не пізно. Йдеться, зокрема, про приєднання до албанського Косово південних районів Сербії, де проживає 100 тис. албанців, а до Сербії — північного Косово, де живуть 50 тис. сербів. Приєднання до Сербії вимагають і 1,5 млн. мешканців Республіки Сербської в Боснії та Герцоговині.

Але найбільш вибуховий потенціал має рух албанської меншини в Македонії, де останнім часом різко загострилася ситуація: країна стоїть на межі громадянської війни. Ось уже три роки як при безпосередньому втручанні Албанії та країн Заходу, у першу чергу ЄС, розгорається черговий етнічний конфлікт в цій колишній югославській республіці, де за офіційною статистикою, 64% населення складають македонці і понад 25% — етнічні албанці. Є також альтернативні дані, згідно з якими албанці складають вже 40% населення! Напруженість досягла найвищої точки після минулорічних грудневих парламентських виборів, після яких президент Георгій Іванов відмовляється, незважаючи на невелику перевагу блоку соціал-демократів і албанської меншини, визнати право цієї ліво-сепаратистської коаліції на формування нового уряду. Македонський президент стверджує, що соціал-демократи, котрі отримали друге місце на виборах, "здали" країну албанцям, погодившись прийняти "албанську політичну платформу". Зокрема коаліція, яка претендує на владу, обіцяє зробити албанську мову другою державною, що означає перетворення Македонії в двонаціональну державу. Крім того, "албанська платформа" передбачає федералізацію, а de facto — албанізацію Македонії і як результат — можливе включення її окремих частин у "Велику Албанію", або аналогічний до сербського краю Косово прецедент. За словами Георгія Іванова, це буде означати кінець Македонії як слов'янської держави на Балканах!

Захід активно втручається у внутрішню політику Македонії і вимагає передачі влади уряду соціал-демократів за участю албанської меншини. З цією метою в Скоп'є вже побувала глава європейської дипломатії Федеріка Моґеріні. Москва в цьому конфлікті виступила на стороні слов'янської більшості Македонії, в той час як ЄС, НАТО і США відкрито підтримують албанських націоналістів, так само як це робили італійські і німецькі окупанти під час Другої світової війни. Свого часу німці сформували албанську збройну дивізію SS "Skanderbeg", а сьогодні американці утримують на території Косово найбільшу на Балканах базу НАТО і виступають по суті союзниками албанських націоналістів. Внутрішній македонський конфлікт загрожує перерости в загальнобалканський, оскільки проживаючі в Македонії, Косово і Чорногорії албанці координують свої дії з ультранаціоналістами в Тирані, які мріють про створення "Великої Албанії". Загальна чисельність албанців на Балканах — понад 8 млн. осіб, в тому числі 3 млн. — в самій Албанії, 1,5 млн. — в Косово та Сербії і понад 500 тис. — в Македонії.

Згідно з переконаннями ідеологів "паналбанізму" до "Великої Албанії" повинні бути приєднані: північний захід Македонії, південь Сербії, включаючи Косово і долину Прешево, а також південні райони Чорногорії. Зіткнення між слов'янами та албанцями в Македонії неминуче перекинуться на Косово і південну Сербію, де вже визріли передумови для нового збройного конфлікту. Лідер сербських албанців Йонуза Муслім наполегливо вимагає приєднання до Косово південносербських громад Медведжа, Буяновац і Прешево. У разі незгоди влади Сербії албанські радикали погрожують вдатися до акцій протесту, які можуть перерости в партизанську війну, а потім — в регіональний конфлікт за участю іноземних держав за зразком 1999-2001-х рр.

Німецький фахівець з балканських питань Норберт Маппес-Нідік зазначає, що в нинішній ситуації, коли світ стає нестабільним, коли ідеологічно розколотий Захід втрачає засоби контролю над регіонами, цим починають користуватися гравці з різних сторін балканського конфлікту, які шукають собі нових покровителів. Ситуація стає небезпечною і нагадує 1914-й, коли Балкани називали "пороховою діжкою Європи". Дійсно, посилення ізоляціонізму США і ослаблення ЄС створюють сприятливий фон для сепаратистських рухів на Балканах. У цих умовах кримінальні албанські клани і підпорядкована їм "Визвольна Армія Косово" переходять в наступ по всьому периметру компактного проживання албанців. Відповідний досвід у них є: у 2001 р. албанські бойовики почали збройне повстання проти уряду Македонії, яке було з великими труднощами нейтралізовано. У травні 2015 р. в місті Куманово, недалеко від македонсько-сербського кордону, де проживає велика албанська діаспора, здійснили вилазку бойовики "Визвольної Армії Косовоа", які проникли в Македонію. При цьому було вбито 14 бойовиків і 8 поліцейських. Загони албанських бойовиків, сформовані під крилом "Визвольної Армії Косово", вже зараз готові виступити за першим сигналом з сепаратистських центрів. Однак у гру не вступила ще Москва, яка також має свої плани на цей ласий шматок Європи. Тож залишається лише спостерігати за подіями на Балканах і прогнозувати ймовірність нового конфлікту виходячи з вже існуючого історичного досвіду.

 

© Дмитро ДОБРОВ