Організований антикомуністичний рух Аргентини

Не секрет, що ХХ ст. є одним з найцікавіших для істориків. Минуле століття багато в чому було першим. Воно починалось з високих комірців та кринолінів, в його середині людство навчилось однією бомбою знищувати цілі міста, а закінчилось створенням мережі Інтернет, сенсорним екраном та електромобілем. Воно принесло таку діяльність , про які в минулі століття і не могли подумати. Одним із цих речей є діяльність ескадронів смерті. Спробую більш докладно пояснити цей феномен на прикладі "Аргентинського антикомуністичного альянсу".

Ескадрони смерті - це підрозділи, що створюються чи заохочуються державою для викрадення, вбивства чи залякування злочинців, опозиції та ворожих елементів. Ця діяльність проводиться у законспірованому режимі, зв'язок з державними органами заперечується як самою державою, так і членами "ескадронів" і, таким чином, є видом державного тероризму. Можна по різному ставитись до цієї діяльності, проте не можна заперечувати того факту, що можливо саме завдяки ним комуністична загроза не вкорінилась в південній Америці.

Рішення про створення організованого руху під назвою "Аргентинський антикомуністичний альянс" (ісп. Alianza Anticomunista Argentina) виникло під час початку третього правління в Аргентині генерал-лейтенанта Хуана-Домінґо Перона, який заснував власну ідеологію, так званий "перонізм" і стояли на власному "третьому шляху", альтернативному капіталізму та соціалізму. Проте невдовзі рух поділився на декілька фракцій: ліве та праве крило партії. Засновником руху "Аргентинського антикомуністичного альянсу" був відставний поліцейський та бойовик "залізної команди" Хосе Лопес-Реґа, то ж перші удари рух наніс по ліворадикальним представникам пероністського руху ("montoneros"). При першій зустрічі, бійці "Аргентинського антикомуністичного альянсу" знищили 13 ліваків, в історію це увійшло як бійня в Есейсі. Найбільш відомі акції "Аргентинського антикомуністичного альянсу" - важке поранення ліволіберального сенатора Іполіто Соларі-Іріґойен, вбивство депутата Родольфо Пенья, викрадення і вбивство левопероністского лідера Сільвіо Фрондісі. Таким чином збройне протистояння "montoneros" і "Аргентинського антикомуністичного альянсу" в 1973-1975 рр. було аргентинським варіантом "свинцевих сімдесятих, які мале місце в Італії. Об'єктами ударів були представники широкого діапазону лівих і ліберальних напрямків та інші опоненти уряду. Так, за офіційними аргетинськими даним, протягом 1973-1976 рр. було вбито близько 1500 людей - в основному комуністи, ліві пероністи та ліберали.

Поступово позиції "Аргентинського антикомуністичного альянсу" еволюціонували від правого перонізму до більш жорстких, за зразком неофашистського "Третього шляху" (італ. Terza Posizione). Так, 9 травня 1976 р. бойовики "Аргентинського антикомуністичного альянсу" разом з італійським неофашистом Стефано деллі К'яйе і іспанськими ультраправими взяли участь в "різанині Монтехурра" - напад на лівий мітинг. В результаті цієї акції двоє людей загинули. Після встановлення хунти нова влада фактично монополізувала право на насильство, подавляючи як лівий, так і правий тероризм. Деякі професіонали з "Аргентинського антикомуністичного альянсу" були прийняти на роботу в поліцію. Проте створити нову організацію нова влада не дозволила.

Достеменно відомо, що організація заснована з ініціативи голови держави Хуана-Домінґо Перона і діяли в його інтересах. Отримавши міністерський пост, засновник руху Хосе Лопес-Реґа на засідання уряду прямо пропонував фізично знищити всіх лідерів опозиції. Проте, після невдалої соціально-економічної політики та невдоволення вищим генералітетом постала умова знищити не лише ліваків "montoneros", але й бійців "Аргентинського антикомуністичного альянсу". Хосе Лопеса-Реґу звільнили і він емігрував в Іспанію. А вже після падіння хунти він переховувався в Майамі, де його знайшли і посадили до тюрми, де він і помер. Фактично по його смерті і закінчилася активна фаза діяльності "Аргентинського антикомуністичного альянсу". Зараз при демократичній владі, діяльність руху засуджується, а злочини охарактеризовані як такі, що "не мають терміну давності". Як би там не було, невідомо, що було б з Аргентиною якби не та діяльність, яку проводив "Аргентинський антикомуністичний альянс" і що б трапилось з державою, якби до влади прийшли фінансовані комуністичним інтернаціоналом, а в першу чергу його головний беніфіціар СССР, "montoneros" та "Революційна армія народу" та, які наслідки мав би червоний терор в Аргентині.

 

© Юрій БОНДАРЕНКО