Батько фашистської економіки

Мабуть, всі, хто цікавиться ідеологіями третього шляху XX ст. (умовно їх називають фашизмом!) чули про таку модель організації держави і господарства, як корпоративізм. Корпоративний устрій, так чи інакше, запроваджувався в усіх країнах, де до влади приходили фашисти: Італія, Німеччина, Іспанія, Аргентина, Португалія, Австрія тощо. Традиційні рухи, яким не пощастило очолити свої держави, також, у більшості, виступали саме за таку економічну модель.

Корпоративізм бере свої корені у Середьовіччі, з устрою цехів і гільдій тогочасних ремісників. Але людиною, яка вдихнула в цю ідею нове життя був, що цікаво, ніякий не політик і не економіст. Батьком фашистської економіки став Папа Римський Лев ХІІІ, який своїми ідеями заклав фундамент корпоративізму. В своїй енцикліці від 1891 р. "Про положення трудящих" він повернув християнську ідею в господарське русло для того, щоб позбутись конфлікту між робітниками і промисловцями, відвернути загрозу класової боротьби, про яку так мріяли марксисти, та припинити визиск найманих працівників в капіталістичному устрої. 

В енцикліці осуджується капіталістична епоха, яка відійшла від віри батьків, поставила за мету життя лише матеріалістичні цінності і, по факту, повернула рабство. Те, що раніше засуджувалось, стало звичним і нормальним. Найбільше це стосується кредитної системи, лихварства, яке в Середні віки вважалось недостойним, принизливим і безчесним зайняттям. Лев ХІІІ, з позиції Церкви, критикує комуністичні ідеї за антихристиянську політику стосовно сім'ї, власності та державного устрою і постулює: 1) Держава чи суспільство не має права нахабно втручатись в сімейне та руйнувати усталені віками норми в стосунках подружжя чи виховання дітей; 2) Приватна власність і право на неї є справедливим і природним явищем та узгоджується з біблійними законами, якщо така власність, звісно ж, набута чесно і його експлуатація не несе загрози суспільству; 3) Нерівність є природною даністю. В основі держави має лежати ієрархія, довіра, повага та почуття обов'язку.

Важливою ідею, яка розвивається в енцикліці, є концепція безкласового суспільства, до якої прагнули всі фашистські режими і теоретики, включаючи і вітчизняного ідеолога ОУН Миколу Сціборського, який викладає подібний погляд на державу у своїй праці "Націократія". Між роботодавцем і робітником має бути присутня взаємна повага, адже вони потрібні один одному. Кожен з них має відчувати власну відповідальність за спільну справу. Папа обґрунтовує думку, що держава, захищаючи спокій і справедливість, має право втручатись в промислові і економічні справи. Вона може штовхати працедавця до встановлення справедливого ладу на підприємстві та турботи про робітників, а також попереджувати робітничі повстання і заворушення, якщо вони надихались ворожими дегенеративними антидержавними ідеями.

По факту, це перефразування принципу гідного державного регулювання і посередництва між робітництвом і підприємцями, що є основою корпоративного устрою. Така позиція повністю знищує капіталістичний визиск і має припинити класовий антагонізм, а значить і ліквідувати класи як такі, що зробить державу стабільною і справедливою. Цікавою деталлю є те, що Лев ХІІІ радить робітникам повертатись до коренів, брати участь у володінні землею спільно з іншими громадянами, що може покращити їх матеріальний стан і допомогти розвивати аграрну промисловість в країні шляхом запровадження сільських кооперативів.

Енцикліка Папи Римського дає не тільки етичні настанови, а й встановлює конкретні правила по яким має будуватись справедлива традиційна держава. Всі люди, які заробляють своєю чесною працею (робітники,селяни, митці, вчителі, лікарі і навіть самі працедавці - суспільно корисні верстви населення) мають згадати практику середньовічних цехів і об`єднуватись у професійні союзи (корпорації та гільдії), які повинні мати на меті представництво інтересів різних професійних кіл, а також банальну допомогу своїм членам в скрутну годину. Ця ідея реалізувалась у багатьох фашистських режимах у вигляді корпорацій, які були складені з представників певної професії. Такі корпоративні гілки-союзи утворювали ієрархічні "піраміди", які вершиною упирались в Корпоративну палату - представницький орган, який "наводив міст" між Орденом, який стояв при владі, і так званим третім станом (торговці, робітники, селяни, підприємці тощо). Така держава, яка черпала натхнення з вічних Традиційних норм і цінностей, має бути певним орієнтиром і для сучасних правих рухів.

 

© Українська ЗЕНТРОПА