Геноцид Європи

Темні хмари окутали Європу. Європейські народи були цілковито зраджені своїми елітами. Розмах цієї змови не мав прецедентів в людській історії, наша панівна верхівка обернулась на простих лакеїв глобального капіталізму. Ці високооплачувані паразити вкрали в європейців всі засоби до існування, їхню землю, їхнє майбутнє і їхню самоповагу. Ці шльондри світу корпорацій прирекли Європу на нескінченне буйство розгніваних волоцюг і силою відібрали в європейців будь-які засоби самооборони.

Детальніше...

Практик Беніто Муссоліні

Беніто Муссоліні не справляє враження як публіцист. В його автобіографії на диво мало фраз, які хочеться роздрукувати та повісити на стіну. Він починав політичну кар'єру журналістом і редактором, навіть осередки Фашистської партії спочатку будував навколо корпунктів своєї газети "Popolo d'Italia" ("Народ Італії"), тому така стилістична другорядність мінімум несподівана.

Детальніше...

Майбутня форма правління в Скандинавії

Дана стаття ґрунтується на одній із промов керівника організації "Північний Руху Опору" (швед. Nordiska Motståndsrörelsen, Nordfront) Класа Лунда. Текст зачіпає позицію організації "Nordfront" щодо форми правління, яка буде основною в майбутньому на півночі у країнах Скандинавії...

Детальніше...

Так казав Макіавеллі

Навіть його власне ім’я повернулось проти нього. І дійсно, навряд чи хто втішатиметься епітетом "макіавеліанський". В уяві одразу вимальовуються тіні підступної та зрадливої жорстокості. Та все ж до написання свого найвідомішого та найскандальнішого твору – "Державець" Макіавеллі привела турбота про його батьківщину – Італію. В його часи, в перші роки XVI ст., без перебільшення, він був єдиним, хто переймався цією географічною сутністю. В той час кожен думав про Неаполь, Ґеную, Рим, Флоренцію, Мілан чи Венецію, але ніхто не думав про Італію. Для цього слід було чекати три століття. Що доводить, що ніколи не слід впадати у відчай. Пророки завжди проповідують в духовних пустелях перед тим, як їхні мрії пробуджують непередбачуваний інтерес народу.

Детальніше...

"Візантизм" та Європа

Серед лібералів можна нерідко зустріти досить поширене упередження по відношенню до як політичного, так і культурного феномену Візантійської Імперії (грець. Βασιλεία των Ῥωμαίων / Basileia tōn Rōmaiōn, 395–1453 рр.), який ще з часів Герцена і Чаадаєва невірно характеризується ними як якийсь синонім "азіатчини", невігластва, тупості, відсталості, лицемірства й підступності в політиці, несвободи, рабства і покори особистості. У цьому їм вторять євразійці Дугіна, які зі свого боку розглядають Другий Рим і його спадщину, як якусь суперетнічну спільність, протиставлячи себе Західному, католицькому світу.

Детальніше...