Велику роль у мобілізації народних мас для підтримки пероністського режиму та їхнього виховання в дусі хустисіалізму відіграла дружина президента Аргентини, Ева Дуарте Перон. Її шлюб з Хуаном Пероном символізував своєрідний союз військового й простолюдинки з провінції − представниці народних низів – вона була позашлюбною дочкою сільського фермера та куховарки. Ева Перон, або по-народному Евіта, виступала як партійний функціонер ''Хустисіалістської партії'', діяч профспілок, лідер пероністської жіночої організації, здійснювала поїздки країнами Європи з дипломатичними дорученнями.

В дискусіях про прогресивний або регресивний вектор філософсько-політичних й філософсько-історичних парадигм вже "традиційно" першість відводиться не стільки школі інтегрального традиціоналізму, заснованій Рене Ґеноном, скільки суміжній течії революційного консерватизму, більше відомої під назвою "Консервативна Революція" чи "Третій Шлях" (Артур Мьоллер ван ден Брук, Освальд Шпенглер, Ернст Юнґер, Карл Шмітт, Ернст Нікіш, Армін Молер), звичні характеристики якої на зразок "парадоксального синтезу" "традиції та нігілізму", "консервації та революції", "авторитаризму та анархізму" тощо, часто й давно передають більш однозначним поняттям "альтернативний модернізм".

Європейські інтелектуали початку XX ст. мріяли про відродження республіканських традицій героїчної давнини на основі політичних інститутів епохи модерну. Багато письменників, художників, опозиційних політиків у Франції, Німеччині, Італії та Росії ідеалізували давньогрецькийе і давньоримський політичний устрій з додаванням ніцшеанських ідей. Республіканський міф тоді був і зараз залишається привабливим завдяки поєднанню в ньому таких елементів, які, як правило, разом не зустрічаються. Це і ідеал аристократичної доблесті, і визнання вищої цінності спільної справи, і здоровий анархізм згуртованого колективу, що не потребує у зовнішній по відношенню до нього владної інстанції.

Прихильники консервативної революції достатньо вже вивчили праці таких теоретиків як Ернст Юнґер та Юліус Евола. Проте, навіть у вузьких колах, залишаються не досліджені свої прогалина. Серед таких є і книга “Революція справа” – праця відомого німецького філософа і соціолога, одного з фундаментальних теоретиків індустріального суспільства Ганса Фрейера. Сама назва книги говорить про те, що автор або претендував на розробку власної теорії революцій, якщо говорив про минуле, або ж описував зовсім нові на його погляд процеси, що мають місце в навколишньому сьогоденні, або передбачені в недалекому майбутньому.