"Візантизм" та Європа

Серед лібералів можна нерідко зустріти досить поширене упередження по відношенню до як політичного, так і культурного феномену Візантійської Імперії (грець. Βασιλεία των Ῥωμαίων / Basileia tōn Rōmaiōn, 395–1453 рр.), який ще з часів Герцена і Чаадаєва невірно характеризується ними як якийсь синонім "азіатчини", невігластва, тупості, відсталості, лицемірства й підступності в політиці, несвободи, рабства і покори особистості. У цьому їм вторять євразійці Дугіна, які зі свого боку розглядають Другий Рим і його спадщину, як якусь суперетнічну спільність, протиставлячи себе Західному, католицькому світу.

Детальніше...

Традиціоналізм і Традиція

Часом доводиться спостерігати плутанину і підміну понять коли мова заходить про традиціоналізм і Традицію, розмиттю піддаються і найбільш ключові, наріжні поняття. Наше завдання - кристалізувати форму і зміст вчення про Традиції. Традиціоналізм - це філософський напрямок, що виник на початку XX ст. в Європі, пов'язаний з такими іменами як: Рене Генон, Юліус Евола, Тітус Буркхардт, Мірча Еліаде, Герман Вірт, Фрітьоф Шуон та інші.

Детальніше...

Евіта як символ хустисіалізму

Велику роль у мобілізації народних мас для підтримки пероністського режиму та їхнього виховання в дусі хустисіалізму відіграла дружина президента Аргентини, Ева Дуарте Перон. Її шлюб з Хуаном Пероном символізував своєрідний союз військового й простолюдинки з провінції − представниці народних низів – вона була позашлюбною дочкою сільського фермера та куховарки. Ева Перон, або по-народному Евіта, виступала як партійний функціонер ''Хустисіалістської партії'', діяч профспілок, лідер пероністської жіночої організації, здійснювала поїздки країнами Європи з дипломатичними дорученнями.

Детальніше...

Традиціоналізм та консерватизм

В дискусіях про прогресивний або регресивний вектор філософсько-політичних й філософсько-історичних парадигм вже "традиційно" першість відводиться не стільки школі інтегрального традиціоналізму, заснованій Рене Ґеноном, скільки суміжній течії революційного консерватизму, більше відомої під назвою "Консервативна Революція" чи "Третій Шлях" (Артур Мьоллер ван ден Брук, Освальд Шпенглер, Ернст Юнґер, Карл Шмітт, Ернст Нікіш, Армін Молер), звичні характеристики якої на зразок "парадоксального синтезу" "традиції та нігілізму", "консервації та революції", "авторитаризму та анархізму" тощо, часто й давно передають більш однозначним поняттям "альтернативний модернізм".

Детальніше...

Досвід аристократичного анархізму на республіканському ґрунті

Європейські інтелектуали початку XX ст. мріяли про відродження республіканських традицій героїчної давнини на основі політичних інститутів епохи модерну. Багато письменників, художників, опозиційних політиків у Франції, Німеччині, Італії та Росії ідеалізували давньогрецькийе і давньоримський політичний устрій з додаванням ніцшеанських ідей. Республіканський міф тоді був і зараз залишається привабливим завдяки поєднанню в ньому таких елементів, які, як правило, разом не зустрічаються. Це і ідеал аристократичної доблесті, і визнання вищої цінності спільної справи, і здоровий анархізм згуртованого колективу, що не потребує у зовнішній по відношенню до нього владної інстанції.

Детальніше...