Неполіткоректний Лі-Кван-Ю

Постать сінгапурського реформатора і творця економічного дива Лі-Кван-Ю викликає багато позитивних емоцій у ліберальної публіки в наші дні. Особливо тужила наша "ліберальна" громадськість з приводу недавньої смерті Лі. Однак, було в його поглядах і те, за що його у західних країнах могли б цілком впевнено обізвати нацистом.

Детальніше...

Маніфест революційного націоналіста

Франсуа Дюпра - французький історик, педагог, політик, публіцист та один із засновників партії "Національний Фронт". Народився 26 жовтня 1941 р. на острові Корсика. Він закінчив факультет історії в Сорбонні у 1963 р. Пізніше став професором міжнародних відносин в "Інституті по зв'язках з громадськістю" в Парижі і професором історії в коледжі Кодебе-де-Ко. У 1972 р. Франсуа Дюпра став співзасновником "Національного Фронту" на чолі з Жан-Марі лє Пеном, а членом партійного політбюро у вересні 1974 р. і залишався там до самої своєї смерті.

Детальніше...

Герой німецького фрайкору

Українська нація, що здала Крим без жодного пострілу, звичайно, ще довго буде звинувачувати у цьому уряд. Але будемо відверті: якби українці дуже хотіли, у Криму нині було б пекло для Росії, навіть якби уряд був проти. Просто наша нація потребує зовсім не видатних вождів, а більше видатних героїв, що не соромляться скласти голову на вівтар національної величі.

Детальніше...

Італійський бунт – справа правих

45 років тому повстала південна італійська провінція Реджо-Калабрія, частина регіону Калабрія. «Boia chi molla!» або «Покидьок, хто здається!» - стало гаслом, що рознеслось Апеннінам з півдня на північ влітку 1970 р. Італійці згадували ці слова революціонерів-карбонаріїв і фашистських легіонерів: «Chi abbandona la lotta e un vile assassino!» або ж «Хто відмовляється від натхненної боротьби, є мерзенним катом!».

Детальніше...

Єднайтеся!

За останні роки ми донесхочу наслухалися закликів до об’єднання і безліч разів пересвідчилися в їхній недієвості. В 1926 р., коли була написана ця стаття, заклики об’єднуватися в Німеччині були так само неоригінальними. Однак, Ернст Юнґер поставив питання об’єднання не як націонал-демократ, а як військовий-націоналіст. Якщо демократ міряє все в голосах виборців, то для Юнґера потужність руху – це його бойовий потенціал. Демократичне об’єднання призводить до створення "платформи для обговорення", а об’єднання на принципах військового авторитаризму до вибухової концентрації національних сил, що, власне, і відбулося в Німеччині в наступні роки після написання цієї статті.

Детальніше...