Секція. Вівтар смерті

Покійник лежав на білому столі, самотній та оголений, у великому залі, серед гнітючої білини та тверезої жорстокості операційної кімнати, де, здавалося, досі трепетали нескінченні мученицькі крики. Полудневе сонце вкривало його повністю й утворювало на чолі трупні плями; воно чаклувало над його голим животом зеленкуватим світлом і здувало плоть, наче великий мішок з водою...

Детальніше...

Любов – це коли ти даруєш квіти...

В мене ще був час і я вийшов по квіти до маленького магазину за рогом. Там були дуже пахучі червоні троянди. Я сподівався залишити їх біля ліжка поки вона спить. Не помилився, вона ще ніжно спала. Дивне та безпорадне створіння, котре зовсім не бентежить те, що відбувається ззовні...

Детальніше...

Чоловік у чорному плащі

Нас залишилося двоє. Акваріум з двох потворних алегорій. Маяк, що стояв біля пристані кораблів, був моєю камерою, моєю могилою... Непроглядна темрява викликала безладну асфіксію. Однак у замкненому просторі я був вільний як ніколи.

Детальніше...

Тролейбусом до Хрещатика

На тому боці зупинився тролейбус, одні пасажири виходили, інші заходили, а Льоня нетерпляче переступав з ноги на ногу, ждучи, коли проїдуть машини. І треба ж отак: підійшов до кіоска купити газету — жодної машини не було, а як тільки рушив до зупинки тролейбуса — де й узялися! Шурхотять одна за одною, ех, утече вагон, а він же чекав на нього хвилин п'ятнадцять!..

Детальніше...

Життєва оповідка про сучасні родоводи

Якось до війни пішла мода на дворянські родоводи. Та так пішла, що народ масово копошився в архівах, а в кого була копійчина, то наймав фахівців. І так той рух розвинувся, що аж занадто. Не те що в містах, а навіть в селах почали масово з’являтись нащадки вельможних родів.

Детальніше...

Знакова зустріч

Інколи трапляються зустрічі, котрі важко усвідомити й оцінити. Вони раптові та неочікувані. В житті я мав декілька випадкових зустрічей, котрим не можу дати пояснення. Хто це був, як це сталось і про що була мова мені навряд коли зрозуміти. Я не запам’ятав як цих людей звати. Я не можу згадати їх облич. Я тільки пам’ятаю зустрічі.

Детальніше...