Три сестри

У Компаніївських степах, між кинутих хуторів, понад шляхом росте три груші. Три напівдикі груші. Три сетри. Три господарки степу. Говорять люди, що то не груші, а душі жіночі...

Колись раніш жили на хуторах три жінки. Одна людей лікувала, друга хліб усім пекла, а третя грамоті вчила. Нині вже майже усі люди пішли з хуторів. Хто в більші села, хто далі у місто, а хто у кращий світ.

Три гіллястих пані стоять над шляхом. Стоять, щоб кожної весни квітнути в степу і зустрічати з вирію птахів, улітку пригостити подорожнього грушою з кислинкою і дати йому спочити під своїм гіллям.

Хто ті жінки і як їх звали, ніхто вже не пам’ятає. Але вони були і Душі їх тут у степу біля хуторів. Зняв капелюха. Махнув ним трьом панянкам на прощання і поїхав. Можливо їх звали Віра, Надія і Любов?..

 

© Юрко ФОМЕНКО