Одна з жінок свободи

Одного липневого дня до її камерної нори у Ряшівській в’язниці долетіла звістка про те, що з третього поверху на вулицю викинулося дві особи. Їх стан був важкий. Донеслося, що то були чоловік та жінка із прізвищем Жонса.

Подружня пара поляків, яких заарештували за співпрацю із орґанізацією "Свобода і Незалежність" (пол. Zrzeszenie "Wolność i Niezawisłość"). Вони вижили, а тому їх перенесли до поверху, де сиділи політичні українці й моя героїня — Ганя. Полька пошкодила сечовий міхур і не могла ходити, бо сеча текла безупинно...

Її стогін іноді переходив у крик і благання про допомогу. Жонса ж розбив чоло, зламав руку та розтрощив п’яту. Українки намагалися допомагати усіляко постраждалим, адже минуле та національність лишалися за ґратами камер, натомість приходила людяність та тимчасове перемир’я в ім‘я порятунку всіх засуджених.

Одного дня Жонса спитав у Гані, чи вийшла б вона заміж за поляка? Вона відповіла питанням: «А ти би одружився на українці?». Той відповів: «Так», глянувши туди, де за стінкою стогнала його дружина полька.

Гані не було куди відводити погляд, а відтак вона дивилася прямо в очі того Жонса. Її чоловіка вбили поляки у Бірчі. І вона відповіла  «Не змогла б!..».

 

© Марі МАМАЙКА