Голови колгоспів

В середньостатистичному районі, як правило, було біля півтора десятка сільськогосподарських підприємств. Для управління і контролю над ними роками відпрацьовувалась система. Виховання керівників господарств мало свою специфіку. Голову колгоспу обирати, з чіткої подачі райкому партії, на загальних зборах колгоспників.

Двома-трьома підприємствами в районі протягом довгого періоду керували заслужені орденоносці. Вони були прикладом для усіх комуністів району. Хоча сповідували таємно економічний націоналізм, дивлячись на їх методи роботи. Їх імена в районній газеті писали перовими. Ще трьома-чотирьома господарствами керували хороші господарники, до яких належав і наш голова. Відрізнялись вони від економічних націоналістів тим , що у них легше можна було щось відібрати і зв’язки вище району були слабші. Їх місія полягала в тому, щоб за років 4-5 підняти господарство і звільнити місто якомусь інструктору райкому партії чи комсомолу. А далі отримати для розбудови новий колгосп, знищений посланцями з району
Майже десяток господарств утворювали групу спонсорів життя владних структур. Праця під керівництвом бувших інструкторів райкомів - не цілеспрямований рух до мети, а маневри подалі від мети. Як правило ( хоча були виключення, не хочу образити людей) ця категорія керівників могла досягти зверхності над розумними людьми тільки завдяки причетності до партії і комсомолу. Ознака появи таких керманичів - черги до колгоспної комори різних пройдисвітів з записками видати безкоштовно харчів.
Остання група. Ці господарства були схожі на міста заслання дуже розумних фахівців, котрі хотіли рости і господарювати не в світлі рішень райкому партії. Як правило, в цих господарствах амбітних молодих господарів очікував крах або ж з них виходили добрі управлінці. Кожен районний номер газети починався з критики таких голів. Критикували за все, навіть за низькі врожаї якоїсь культури, котру не сіяли в господарстві. Про критику на нарадах взагалі важко згадувати. Коли молодий керманич виводив на пристойний рівень господарство, то нерідко його чекало підвищення подалі від району.
Наш старий голова колгоспу був господар. За шість років роботи налагодив технологічні процеси, навів порядок в підрозділах, грошенят зібрав на рахунку. Одним словом, підготовив господарство для передачі потрібній людині в районі. І навіть він вже знав, хто та людина, що пускатиме по світу колгосп. Це була не людина , а інструктор комсомолу, котрого протискав бувший третій секретар райкому, а нині голова райвиконкому.
Після звітно-виборчих зборів прощався з головними фахівцями старий голова: "Хлопці, дивіться, не лізьте з новим головою і його булгактеркою в якісь авантюри. Будуть вимагати підписувати сумнівні документи, не підписуйте. Будуть притискати вас, то ви тоді через довірених бабусь розпускайте слух, що булгактерка украла щось без голови, або на оборот. Вони зведуться між собою і вас певний час не трогатимуть".
Так і було, але не довго. Бо вже за певний час голова з бухгалтером починали грабувати колгосп, навіть не питаючи у галузевих фахівців.

 

© Юрко ФОМЕНКО