Таврійська пригода

Погожого липневого ранку швидкий електропоїзд віз нас у провінційне таврійське містечко на березі Азовського моря. Генічеськ, місто засноване ногайцями у XVІІ ст. під назвою Дженішке, сьогодні стало чи не основним курортом в західному Приазов’ї. після минулорічної московської окупації нашого українського Криму весь потік туристів з промислових міст Придніпров’я переорієнтувався саме на курорти степової Таврії. Не став винятком і провінційний Генічеськ.

Кожних вихідних сотні мешканців Січеслава, Запоріжжя, Мелітополя, Синельникова та Павлограда вирушають у 5-годинну подорож залізницею аби вдихнути свіже солоне морське повітря і, хоч на кілька днів, забути про тошнотливу промислову задуху своїх міст. На залізничній станції Генічеська свіжу партію відпочивальників зустрічають валки місцевих мешканців – багатомісні залізні коні німецького та французького автопрому.
Сонячний Генічеськ радісно зустрічає приїжджих синьо-жовтими прапорами на фасадах будівель як адміністративних, так і житлових. Патріотизм серед місцевих мешканців стриманий, адже відчувається 10-річне панування регіоналів та їх посіпак. Центральний проспект Мира – це головна торгівельна та урядова артерія, трохи правіше – вулиця Леніна – на якій, донедавна височів останній у Приазов’ї "червоний ідол". По обіді майже усе місто з вулиць масово мігрує на узбережжя Азовського моря – увесь пляж ущент заповнений людьми. Місцеві мешканці радіють, адже через так звану "кримську весну" у їхньому місті кількість охочих до морського відпочинку збільшилась у рази, тому і кажуть, що "окупація їм на руку". Звичайно, що це не патріотично, але виживання приазовців як і мешканців Криму напряму залежить від того, як складеться черговий відпочивальник сезон. Цього року він точно вийде у прибуток для мешканців Генічеська.
Теплі води Азовського моря огортають своїми хвилями піщані коси та пляжі Генічеська, саме тут з травня по вересень вирує справжнє життя. Варто зауважити, що переважну більшість тут складають молоді родини та мами із діточками. Для тих, хто прагне відпочинку у клюбах, на танцполі чи у барної стійки Генічеськ не підійде – це виключно курорт для родинного відпочинку!
Щоранку сонячні промінчики змушують прокидатись від безтурботного таврійського сну тисячі мешканців Генічеська та приїжджих відпочивальників. Усі вони, з різною метою, розпочинають свій день на місцевому ринкові, що схожий на великий продовольчий мурашник. І чого там тільки не має: від засолених вчора спійманих бичків та свіжих креветок до всіляких східних ласощів та пряних спецій. Тим, хто хоч раз побував у Туреччині чи Єгипті, генічеський ринок буде нагадуватиме маленьку копію стамбульського чи каїрського базарів. По обіді всі обов’язково мають відвідати місцевий пляж, який розтягнувся піщаною косою на кілька кілометрів. Ну, а увечері дорослі відпочивальники та відпочивальниці, вклавши своїх малюків спати, знов виходять на берег моря аби з пляшкою місцевого домашнього вина та смачними шашликами зустріти захід сонця і перші зорі ночі.
Щодня з моря у бік міста несеться свіже морське повітря, натомість щоночі зі степу – гарячий подих Таврії. Для тих, як ми, хто вперше приїхав на відпочинок у Генічеськ, місто спочатку може видатись звичайнісіньким селом у моря, але це все на перший погляд. З кожним новим ранком тривалого відпочинку Генічеськ все більше постає в очах як ще не розвинутий морський курорт, до якого не дотягнулись руки олігархів чи іншого роду багатіїв, які прагнуть нажитись на простих українцях у нелегкий час війни. Гадаємо, що завдяки тому, що Генічеськ на відміну від сусідніх Кирилівки, Приморська, Бердянська та Арабатської стрілки має вигляд дикого занедбаного пляжу без всілякої розважальної інфраструктури. Але це, мабуть, і є головний плюс цього приазовського міста, адже у Генічеську немає черг за випивкою чи іншими вбивчими речовинами, п’яниць тут теж майже не побачиш – ось це гарантує йому своєрідний статус курорту для родинного відпочинку.
Але і наш відпочинок не був досить тривалим – вже варто було вертатись додому. На залізничному вокзалі велика черга з відпочивальників чекала на електропоїзд, по прибуттю якого люди просто шаленіють. Не даючи одним вийти з вагонів, а іншим зайти у них, втомлені від спеки відпочивальники враз набираються сил і розштовхують усіх аби скоріше знайти вільне місце. Коли все заспокоюється електропоїзд рушає на північ степами сонячної Таврії до Січеслава. Наш відпочинок скінчився, починається новий тяжкий робочий рік.
P.S. Ті, хто ще не побував у Генічеську, обов’язково варто його відвідати доки це місто не перетворилось на дорогий курорт!

 

© Денис КОВАЛЬОВ