Дорожня карта

Районний центр для більшості моїх односельців  це пошта, вокзал, елеватор, ринок, універмаг, лікарня, сільгосптехніка та ще кілька закладів, от і все містечко. Усе за кілька хвилин ходи одне від другого! Обласний центр  таємниця, його відвідини  то ціла подія. Знавець обласного міста – голова колгоспу, він же основний консультант для відряджуваних.

Ранкова оперативка в колгоспі добігла кінця. Бухгалтер Ольга Павлівна та експедитор Гаврило Іванович чекали в приймальній. Цієї погожої днини їм належало відвідати обласний центр. У кожного свої завдання. І кожен має цілий список від рідні та сусідів, список конче потрібних речей. "Мамі  сито. Петрикові  три пари шкарпеток. Оксанці  2 метри білого банту. Кумі Галі – дріжджі. Кумові Іванові – лампу звуку до телевізора. Бабі Теклі  один метр дешевої скатерки",  2 аркуші в косу лінійку рясніли записами. І все це треба встигнути знайти, а ще й колгоспні справи порішати.
Експедитор Гаврило Іванович зайшов до голови перший.
- Тихін Олексійовичу, ПМК оте, поясніть, де знаходиться в області?
- Слухай, Гавриле. Доїдеш до кільця, там наліво. Біля горілчаного спецмагазину знову наліво і до пив бару "Хвиля". За ним через місток аж до пивзаводу. Об’їдеш його, і вже далі під гору. Аж поки в ворота ПМК не впрешся.
- За пивзаводом минулого місяця ремонтували дорогу...
- Тоді візьми правіше від нього по паралельній дорозі. А напроти дріжджового заводу наліво і ПМК. Зачекай, ось записку напишу. Знайдеш сина Теклі Пригорки на пивзаводі передаси записку йому. Він дасть каністру пива з бродильного цеху, тару прихопи з дому. Все зрозумів?
- Що тут незрозумілого. Пиво, ПМК.
- Не пиво, ПМК, а ПМК, пиво, - поправив голова.
Ольга Павлівна, бухгалтер зі стажем, пережила не одну ревізію, загартований боєць колгоспної звітності. Дочекавшись черги, дістала від голови останні директиви, і також уточнила місце підприємства, до якого їхала.
- Олексійович, де управління знаходиться, розкажіть, як туди втрапити.
- Значить, дивись сюди, Павлівно. В'їхала на кільце і зразу до магазину "Океан". Від нього вниз, проїдеш "Дитячий світ", "Взуття", ЦУМ і вліво.
- Та як же я стільки магазинів помину!
- Закриєш очі і проїдеш. Говорю тобі, вліво, за універмагом. Не перебивай! До магазина „Панчохи” заскочиш, у моєї жінки в той магазин замовлення є. Далі вниз по березі до магазину „Тканини”. А за магазином і твоя контора.
- Спасибі. - Роз’їхалися.
- Ніби все пояснив, - сказав собі Тихін Олексійович. - Не малі, не заблудяться, доїдуть...
P.S. Занотовано у щоденнику агронома влітку 1997 р.

 

© Юрко ФОМЕНКО