Електронний ключ

Міняються часи, міняються призначення тієї чи іншої діяльності. Колись бухгалтерська звітність існувала для ведення обліку, на основі якого можна було аналізувати господарську діяльніcть і будувати плани на майбутнє. Сотні тисяч рахівниць цокали кісточками, тріщали арифмометри, бігали пальці по клавіатурах калькуляторів в пошуках цифри. Звіти до вищестоящих управлінь мали чималий об’єм. Пройшли ті часи, і бухгалтерська звітність - вже не зовсім звітність, а новий вид бізнесу. Не минає й місяця, щоби щось не мінялось або не доповнювалось. Нововведення в податках, формах обліку і формах звітності тягнуть армію бухгалтерів до платних навчань і семінарів, купівлі нових комп’ютерних програм і бланків...

Час іде, прогрес не зупинити. Невідоме слово "електронний ключ" з’явилося на теренах нашого сільського району. Річ корисна, прогресивна, але далеко не всім приватним підприємцям потрібна. Раніше дівчина, з канцтоварів в податковій, за невелику платню набирала на дискету результати діяльності. І той звіт несли в сусідній кабінет. А тепер - набраний звіт не переносить на дискету, а відправляє його по електронній пошті... Підприємці ніяк не вірять отриманим квитанціям з комп’ютера . Вони все одно ідуть в сусідній кабінет і просять поставити штемпель на паперову копію. Здавав і я перший звіт з застосуванням нововведення. В канцтоварах мені набрали форму і відправили її електронкою. Пішов по сліду електронного шляху звіту до сусідньої кімнати за відміткою про здачу. Біля віконця стояв Петро Петрович. Поважна людина в районі, з невеличкого села за станцією. Дідуган шістдесяти восьми років, ростом - вище середнього, широкий в кістках, з величезними руками. Заробляв Петро Петрович на життя кушнірством. Слава добра про нього трималась в районі вже не один десяток років.
Зігнувшись над віконцем, він вів діалог з працівником податкової.
- Люба, доцю, прийми по другій групі звіт.
- Петро Петровичу, з цього місяця звіти здаються в електронній формі!
- То як?
- По електронній пошті. Вам потрібен електронний ключ.
- Люба, ти про що?
- Вам потрібен ключ, такий, як у цього чоловіка, – і вказала на CD, що я тримав у руці.
- Доцю, то дзеркальце в нього. Не смійся на дідом. Прийми звіт.
- Вам потрібен такий ключ, і Ви його повинні отримати.
- Люба, той ключ, що мені потрібен, - вже і не отримати, і не купити.
- Петро Петровичу, йдіть до Наді в 212 кімнату, вона Вам допоможе в отриманні ключа.
- Люба, доцю, а може ти сама сходиш? Я тобі черевички з доброго хутра пошию, по хаті ходитимеш, ніжки в теплі будуть.
- Діду Петро, ідіть до Наді! У неї там схвалено все, отримає Вам ключа. А я завтра заскочу ногу поміряєте, бо вже зносилися зовсім капці.
- Заскакуй. Ти ж тільки подзвони Наді, що я вже іду.
Пішов Петро Петрович, на другий поверх, роздумуючи в голос про роль електронного ключа в його житті і податкової інспекції взагалі. Пішов взнавати, як те дзеркальце отримати. І байдуже всім , що закон дозволяє здавати звіти усіма зручними способами. Працюй, плати і пильнуй, щоби все вчасно і у правильній формі. Так це ж наша податкова в сільському районі. А що там в місті твориться? Як раніше було все добре і зрозуміло. Приїхав в район, здав звіт, зайшов в пельменну, а потім на станції - в перукарський салон, купив гостинця, почув новини... Мине час і "електронний ключ" стане нормою, нікого не дивуватиме, але романтика звітності буде вже зовсім не та...

 

© Юрко ФОМЕНКО