Батьківщина української філософії

Світ ловив мене, але так і не впіймав... Саме цими словами запам'ятався багатьом українцям видатний філософ з Полтавщини Григорій Савич Сковорода. Ще 3 грудня 2015 р. цій неймовірно чутливій особистості української історії виповнилось аж 293 роки. Аби поглянути на місцевість, звідки розпочав свій довгий шлях мудреця Сковорода, нас як активістів "Руху за Гетьманат" запросили у полтавське селище Чорнухи.

Головою поважного заходу з нашого боку став фронтовик і новеліст, шановний пан Бродник, як давній поціновувач творчості Сковороди. Тож, аби прибути вчасно на святкові сковородинівські урочистості у Чорнухи, ми мали виїхати з Січеслава на світанку. Було зимно і темно, вулиці промислового мегаполісу були порожні від людей та транспорту, проте яскраво освітлені ліхтарями. Ми в рушили довгим і протореним шляхом через Петриківку, Царичанку, Кобеляки та Решитилівку. Дорога, якою ми їхали, була вщент вкрита дірками, асфальт з яких, мабуть, зійшов з минулорічним снігом ще весною. А проте, краса, що була за вікном нашої автівки і милувала око, все ж давала привід забувати про погану якість шляхопроводу. Припорошені снігом поля та луки ніби зійшли з мальовничих картин видатних художників, а оголені дерева тягнулись своїм гіллям до далекого сонця, в очікуванні порції тепла. Зима вже увійшла в свої права і тепер могла ґаздувати на повну.

Звернувши трасу Харків-Київ ми хутчіш рушили до Лубен, де нас чекали полтавські галушки в однойменній придорожній корчмі. Добре підкрипившись сніданком з галушок ми продовжили свій шлях до Чорнух, по прибуттю в які ми потрапили на справжнє свято відродження української традиції. Спочатку разом з чорнушанами активний склад "Руху за Гетьманат" під проводом пана Бродника поклав квіти до пам'ятника Сковороді, а потім з усіма вирушив у місцевий будинок культури. Саме в цій будівлі мало відбутись справжнє святкове дійство: концерт української народної музики, театралізований показ з життєпису Сковороди та нагородження молодих учнів-чорнушан, які змогли осягнути всю сутність філософської думки свого земляка.

Ми сиділи у залі для глядачів і споглядали як музичний гурт "Древо" з сусіднього села Крячківка, відомий на весь світ своїм багатоголосним піснопінням, затягував народну пісню "Ой там на горі...". Проте, окрім музичного гурту справжньою родзинкою став виступ Юрка Фединського - американця українського походження, який залишив заможне життя у США і переїхав на Полтавщину. Цей молодий музикант не тільки долучився до відродження української народної музики, але й майструє ще такі чудові дерев'яні музичні інструменти як кобза і бандура.

Але концерт тривав не довго, всього 3 години, після закінчення якого місцеві селищний голова та голова районної державної адміністрації влаштували нам екскурсію сковородинськими місцями. Ми завітали у відновлену родову садибу батьків Сковороди, де як і 293 роки тому все нагадує про справжній український дух: глиняний посуд, солом'яна підлога, дерев'яні меблі, вишивані рушники та образи святих у кутках... Все було так естетично, що всім присутнім перехоплювало дух. Філософ з провінційних Чорнух, який прославив своєю простотою життя, і досі перебуває нині тут, в батьківській садибі, у всьому, адже сила його слова нині пробуджує не тільки краян, а й всю Україну. Як зазначив пан Бродник, нині під Бахмутом на Кодемській горі українські бійці заряджають свій дух саме творами філософа-кордоцентриста. Сам Сковорода неоднаразово зауважував, що лиш сродний труд виведе українців на вищій духовний щабель серед усіх націй, адже у єдності та національній солідарності сила!

Сонце котилось на захід, за змієвим валом у селищі Городище, через яке пролягав наш шлях додому вже сутеніло. Тут ми вирішили зупинитись, аби глянути зі змієвого валу або замкової гори на навколишню природу згори. Замкова гора – пам’ятка археології VI-XIII ст. Ранньослов’янський період на Чорнухинщині представлений рядом поселень, городищ та могильників, які розміщені неподалік річок. Одне з найбільш вивчених поселень цього періоду є городище та могильник в урочищі "Замок", датоване VI-XIII ст. Висота цієї гори дозволяла добре проглядати місцевість у трьох напрямках – північному, східному і південному. Загальна довжина городища близько 500 м. Воно було добре укріплене, але під час монголо-татарської навали ХІІІ ст. зазнало руйнувань, але й досі вражає своєю величчю.

Попри довгу дорогу і зимну днину нам усім дуже сподобалось стати співучасником сковородинівських урочистостей у Чорнухах, так якісторична пам'ять і відродження традицій є запорукою в становленні української національної ідентичності. Саме дух і слово вели колись і ведуть нині на поступ і героїчні вчинки...

Тож, хай буде!

 

© Денис КОВАЛЬОВ та Юрко ФОМЕНКО