Високі почуття

У затишній ресторації , за чашкою кави, якось мудрували з товаришем над однією перспективною справою. За сусіднім столиком сиділа пара молодят. Дівчину я знав як розумну і порядну доньку пристойних і небідних батьків. Хлопця не знав, але враження він справляв скромної молодої людини.

Дівчині вже сповнилося двадцять п’ять років і, швидше за все, дома їй сказали: "Доцю, грошей хватить, шукай собі порядного хлопця, на статки його не дивись". Доця знайшла і, вже вкотре, переконувала парубка у спільному щасливому майбутньому. Я став вимушеним свідком їхньої бесіди... Він головно мовчав. Вона - говорила. Щиро, впевнено, пишномовно - малювала картини спільного щасливого майбутнього життя. Одна із фраз, що мені сподобалась: "Тато говорив, що, коли одружимось, то купить нам нову Тойоту".
Я, можливо, й забув би ту бесіду молодят у ресторації та склалося так, що днів за десять був на Хортиці. Сидячи на камені, в урочищі Чорна скеля, згадав що піді мною - Змієва печера, з якою пов’язані певні події в житті Геракла. Коли у нього зникли коні - він їх пішов шукати і дістався країни Гілеї: «...Там в одній печері він знайшов істоту подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією: до сідниць її тіло було жіночим, а нижче – зміїним. Він побачивши її здивувався і спитав її, чи не бачила вона десь його коней, що зникли. Вона тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з'єднається...  Ледве прокинувся Геракл і почав шукати своїх коней, обійшов усю ту землю і нарешті прибув до країни, яка називається Гілея. І там в одній печері він знайшов істоту подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією: до сідниць її тіло було жіночим, а нижче – зміїним. Він побачивши її здивувався і спитав її, чи не бачила вона десь його коней, що зникли. Вона тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з'єднається. І Геракл за таку ціну погодився з'єднатися з нею. А вона весь час відкладала повернення йому коней, бо хотіла якнайдовше жити з Гераклом, а він хотів забрати коней і піти геть. Нарешті, вона віддала йому їх і сказала: "Цих коней, що прийшли сюди, заради тебе я врятувала, а ти винагородив мене за мою послугу; від тебе я зачала трьох синів"...».

Проходять тисячоліття, а в житті людини мало що змінюється. Високі почуття стають ще вищими, тільки збільшується кількість кінських сил у пропозиціях. А далі, за пропозиціями, життя...

 

© Юрко ФОМЕНКО