Новоявлений ресторатор

В моїй біографії був зовсім короткий проміжок часу, коли мене знали як ресторатора…Навіть в столиці. Я стрімко ввірвався і наробив короткочасної тривоги та галасу серед певного кола власників закладів громадського харчування...

2008-й рік. Наше місто на Дніпрі готується до чемпіоната Європи з футболу. Пожвавлення бізнесу, плани, проекти, кредити, тендери. Не залишились осторонь і ми. Виграний тендер по благоустрою і озелененню стадіона "Дніпро-Арена". Працюю. Поринув весь в процес виконання робіт. За три місяці відкриття нової мегабудови. Одного дня дзвінок зі столиці.
- Юрію Миколайовичу, а давайте якось вести діалог. Ви входите в ресторанний бізнес і доволі потужно...
- Я взагалі не ресторатор. Ви помилились.
З часом другий дзвінок зі столиці.
- Юрію Миколайовичу, давайте переговоримо про перспективи розвитку ресторанного бізнесу і знайдемо цікаві шляхи, вигідні для усіх...
- Можливо є мій тезка який? Вам помилково дали мій номер телефона.
Дзвінок та й дзвінок. Хтось неправильно записав номер. Весь в роботі, час невпинно летить до відкриття. Кожний наступний день стає напруженіший і наближає до непересічної події. Одного такого дня на "Дніпро-Арені" підійшов до мене молодий чоловік. Привітався. З посмішкою почав бесіду.
- Я Вам вчора телефонував і просив зустріч.
- Так.
- Ви не повірите. Я 15 хвилин тому підійшов до Вас і відійшов до східної трибуни. Весь цей час я істерично сміявся.
- Що викликало у Вас такі емоції?
- Мене прислали знайти і подивитись, чим Ви займаєтесь. Усі наші в столиці думають, що Ви відкриваєте мережу китайських ресторанів...
І тут я починаю розуміти, що для закріплення рулонних газонів (на схилах) закуплено двадцать тисяч пар китайських паличок і проплачено ще десять тисяч пар. Обдарований двома ящиками суші і деякими іншими гостинцями, я прощався з менеджером, котрого прислали зі столиці знайти новоявленого ресторатора.

 

© Юрко ФОМЕНКО