Фея мудрості

Фея мудрості не завжди була такою старою. Колись вона була стрункою, легковажною та замрійливою дівчиною. Дуже часто її вчинки були необдумані та сміливі. І мудрість її була така, яка була. А коли пройшла весна в голові - то мудрість феї стала така, яка є...

І нинішня мудрість, заперечуючи ту, минулу, готова з нею помінятися місцями, не вагаючись ані миті!

...Помінятися, щоб не замислюватись так часто, і не заважати своїми порадами іншим. Щоби бігти серед польових квітів, сміятися, кричати й радіти без причини. Умитися в холодному джерелі й упасти у трави обличчям до неба. Посміхатися сонцю і хмарам. Танцювати під дощем босоніж. Купатися в озері під зоряним небом. Змагатися з виноградною лозою у стрункості стану. Знати, що весь величезний Світ міститься у твоєму невеличкому доброму Серці. І в тім Світі немає страху, і після темної ночі обов’язково настане день. Дівоче щастя найсвітліше і вище від неба. І той леґінь стрункий і вродливий...

...Не міняється. Нічого не міняється. А як же ж хотілося легкості, радості, кохання до нестями! Не міняється. Одна тільки мудрість. І ніхто не знає, як же складно Феї жити з мудрістю. А може, якось, хоч на годинку, приспати мудрість, і – під дощем, між польових квітів, з піднятими до неба руками?

 

© Юрко ФОМЕНКО