Дивіденди

Підходив час весняно-польових робіт. Жвавішало життя в ремонтній майстерні. Швидше рухалися механізатори в тракторній бригаді. Я готувався до першої весни на посаді агронома. Кожного дня з ранку до вечора в тракторній бригаді, на току біля посівного зерна.

 

Досвідчений бригадир наставляв мене на правильний шлях в організаційних питаннях як знавець колгоспних кадрів. Я прислухався, та не завжди. Коли не до кінця зважував проблему потрапляв у різні негаразди.
- Миколайович, знімаємо з тваринництва досвідчених механізаторів – радив бригадир.
- Навіщо? Ранні зернові відсіємо. А там на посів пропасних культур добавимо досвідчених механізаторів з тваринництва.
- Миколайович. Треба відправити молодь на молочно-товарні ферми, а з відти забрати старі кадри.
- Справимось.
Для пояснення напишу, що в зв’язку з ожеледями, хуртовинами і відсутністю активної роботи в рослинництві зимою до тваринництва направляли досвідчених і загартованих механізаторів. А по весні їх повертали для роботи в полі. Відсіяли ранні зернові. Підійшов час посіву кукурудзи, соняха, буряків.
- Ну що бригадире відкликай по одному з тваринництва кадри. Миколу на перше відділення, Грицька на друге, а Олексія сюди на центральний машино-тракторний двір. Дня два їм досить налагодити трактора?
- Налагодити хватить часу, а прийти в себе ні.
- А як це прийти в себе?
- Побачите. Я вам говорив раніше треба їх з відти забирати.
Наступного дня, з рання в бригаді з’явився Олексій. Людина середніх років з замученим виразом обличчя. Він пів дня ходив навколо свого трактора. Старався безрезультатно агрегатувати його з сівалкою. А по обіду непомітно зник.
- Бригадире, де Олексій?
- А я вам говорив треба раніше знімати з ферм їх. Даю сто проценті що Микола і Грицько теж пропали. З тиждень в себе приходити будуть.
- Який тиждень? Ти що? За пару днів сіяти кукурудзу починаємо.
- Не гайте часу їдьте два три пенсіонери підійміть, вони сіяти будуть. А ці ще тиждень не бійці.
Бригадир махнув рукою і широким кроком пішов до кабінету. Я дивився в слід нічого не зрозумівши, але підозрюючи свою повну некомпетентність у цьому питанні. Біля кузні, в диму своєю цигарки, сидів завідуючий майстернею. Людина шанована, пенсійного віку, але надзвичайно працездатна.
- Вікторе Івановичу, навчи розуму.
- Мати розум дає, батько освіту, а я тільки порадити можу.
- В чім справа? Ви все ж бачите. Чому бригадир за механізаторів з тваринництва так нервує і де вони подівались?
- Він правду тобі говорив щоб раніше їх знімав.
- А в чім суть цього? Трактори готові, сівалки теж.
- Техніка то готова, та є одна соціально-економічна складова. Я тільки тепер побачив, що ти її не розумієш.
- Яка складова?
- В тваринництві механізатори не тільки розвозять корма колгоспним коровам, а по під хатами колгоспників згідно колективного договору.
- Знаю.
- Так от кожен двір за неписаним законом дає трактористу пів літри оковитої в першій половині місяця і ще пів літри в другій половині.
- І що тепер?
- А що тепер. Твій Олексій сидить в старому колгоспному саду і йому дивіденди йдуть. І поки не закінчаться в себе не прийде. Дивись ще й хлопців інших підпоюватиме оковитою. Бригадир правду говорить. Їдь пенсіонерів підіймай з тиждень посіють а там і ці очухаються.
Так воно все і було, діди врятували. Сіяли справно і рівно, по посіяних ними рядках можна було натягувати нитку з краю поля в край. За тиждень підтягнулися, після закінчення дивідендів, повернулися в стрій Олексій з Грицьком та Микола. Наступного року я вже так не попадався так і вчасно перевів їх з тваринництва до тракторних бригад для роботи в полі.

 

© Юрко ФОМЕНКО