Книги з присмаком кави

Він затримувався на нашу зустріч. Я ж неспішно розтягувала келих сухого білого вина, знайомлячись із першими сторінками щойно купленої книги. А це дуже хвилюючий момент — чи пробудемо найближчі кілька днів у воєдиному сплетінні з автором чи ні.

Детальніше...

Прабабця

Миколина прабабця розміняла вже десятий десяток. За свого життя вона бачила більше того, що не хотіла бачити. І зрідка це було щось хороше. Народилася на цій садибі біля ставу і прожила тут весь вік. Виїжджати з рідної хати вона нікуди не хотіла.

Детальніше...

Синдром бузини

Є така хвороба – "синдромом бузини" зветься. Нема жодної відомої людини в нашій країні, яку українці не облили б брудом. Скажемо більше, навіть дісталось за це Тарасу Григоровичу і Григорій Савичу, а вони ж-бо — національні корифеї, народні будителі!

Детальніше...

Череп гуцула

Жовтень 2014-го. Звільнене село. Декілька днів як ми облаштували позиції. Біля сільради група жителів з промосковськими настроями бажає говорити з командиром блокпосту. Їхній ватажок, відчуваючи свою перемогу в дискусії, веде колектив з таким же настроєм. Їм не треба дискусії, їм не треба правди, у них-бо цитати з кремлівських телеканалів і вишкіл у місцевого священника.

Детальніше...

Міста

"Моєму мудрому народу, що любить коїти дурниці!.."
То була найглибша траншея з тих, що він коли-небудь бачив. Чорна немов ніч, її дна не було видно навіть з ліхтарем. Вона тягнулась вздовж усього кордону між двома містами не спиняючись ані на метр, аби назавжди розділити містечка, що вже століттями ворогували одне з одним. З чого почався цей конфлікт вже давно ніхто не пам’ятав, та щойно в одному з міст траплялось жахливе, кожен городянин знав, що провина лежить на людях по той бік траншеї. У такі миті закипіла від люті кров сама вела знавіснілих людей на край прірви, аби вилити усю свою лють, хоча б через слова, на мерзотників з того боку ями.

Детальніше...