Батьківщина української філософії

Світ ловив мене, але так і не впіймав... Саме цими словами запам'ятався багатьом українцям видатний філософ з Полтавщини Григорій Савич Сковорода. Ще 3 грудня 2015 р. цій неймовірно чутливій особистості української історії виповнилось аж 293 роки. Аби поглянути на місцевість, звідки розпочав свій довгий шлях мудреця Сковорода, нас як активістів "Руху за Гетьманат" запросили у полтавське селище Чорнухи.

Детальніше...

Лоцман Панько

Жили собі дід та баба. І так сталось, що гляділи вони внучка свого Панька. Справний внучок був. По господарству допомагав, грамоту вчив. Прийшов час і ремесло йому пізнавати. От він і говорить до діда з бабою – «Буду як батько лоцманом. Піду до дядька Хведя за Кодацький поріг. Вчитимусь справі щоб мати ремесло і статок Вас доглянути...».

Детальніше...

Поважний пан

Два висотні житлові будинки підпирають осіннє небо на березі Дніпра. Не дають йому впасти на мокру землю. В цей день хмари пливуть низько, чіпаючись за верхівки хмарочосів житлового масиву Перемога. З високо піднятою головою рахую поверхи: "Двадцять шість, двадцять сім...". І хто то там, на найвищому поверсі ? Хто цей сміливець, що визирає з балкону технічного 28-го поверху? Хто він? Екстремал? Працівник підрозділу Міністерства з надзвичайних ситуацій? - Ні! Придивляюсь уважно і впізнаю відомого краєзнавця, фотокореспондента, фотографа-митця, колекціонера і за сумісництвом підприємця Павла Павловича Маменка. Одним словом – поважного пана.

Детальніше...

Гросмейстер

Осіннього дня під старою грушею сиділи двоє. Величезний сивий, майже зовсім білий, дід Іван і поважний чоловік середніх років, гросмейстер Петро Андрійович. Їхні погляди блукали у глибині саду. Вони грали в шахи. Грали без шахівниці - "наосліп", тримаючи у пам’яті всю партію. Дід Іван вже майже не бачив. У Петра Андрійовича скупі чоловічі сльози наповнювали очі.

Детальніше...

Груша в хустині

В дитинстві здавалось, що рівно посередині Світу, на водорозділлі між річками, росте величезна Дика Груша. Понад нею шлях з райцентру на Край Землі, до нашого села. Гілляста пані в нашій уяві росла вічно, від створення Світу. Односельчани розповідали, що і діди на неї лазили, і прадіди. А скільки побачень під нею відбувалось...

Детальніше...