Сон

Спекотне літо в українських степах: безхмарне синє небо, листочки на деревах ані ворухнуться. Все ніби завмерло, зупинилося, притихло. Навіть птахи поховалися в густих кронах дерев у чеканні вечірньої прохолоди. Городина і садовина позгортала листя в намаганні щонайменше віддавати вологи і тільки молоді соняхи, ще не обтяжені вагою насіння, сміливо дивляться сонцю в вічі. Старенька бабуся Наталка з ґанку пильно видивляється внука.

Детальніше...

Холодноярівська рулетка

«Якщо хочеш йти наліво – іди наліво,
Якщо хочеш йти направо – іди направо,
Все одно тобі нікуди іти. Так краще іди вперед.
Корчма чекає тебе».
(напис на придорожньому камені)

На шляху від Києва до Січеслава знаходиться центр світу. Прямо посередині корчми "Яр", що в Мельниках на Чигиринщині. Між двома альтанками на пагорбі, де росте кущ кизилу. Отам і центр світу. То є аксіома котру визнає всякий подорожній, котрий хоч раз був там. Буває поганяєш "волів" на столицю, а вони в Косарях чи Кам’янці візьмуть та й повернуть до Холодного Яру в ліси. І ніякої сили нема щоб рівно втримати кермо. Грушківкою, мимо Змієвих валів і "Мотрони" до корчми.

 

Детальніше...

Василина

Любила баба Василина весняне сонце. З першим теплом виганяла гусенят на галявину і розмовляла з нами, з гусенятами, з сонцем, з вітром. Того року вона стрічала вісімдесят дев’яту, чи може і дев’яносту весну. Свого дня народження не пам’ятала, а церковного архіву не збереглося, згорів у 1922 р. у спаленій більшовиками церкві. Чоловік Полікарп загинув в 1933-му р. за жменю зерна, зосталася сама з дітьми. Виховала, дала, як могла, їм раду.

Детальніше...

Курган

Клечаної суботи, напередодні Зелених Свят, Сонце ховалося за небокрай. Ніч готувалася замінити день. Аромати чабрецю, полину й деревію заповнювали степовий простір. Розчесавши гривасту сиву ковилу, вітер мостився понад річкою, в очеретах, спати. Перегукувались останні денні птахи. Стихало поволі буденне життя.

Детальніше...

Кодак

Все в природі повинно мати своє ім’я. Запроектувавши малоповерховий мікрорайон на Київщині, шукали йому назву. Перебрали різні варіанти і зупинилися на назві першого порогу на Дніпрі – Кодак. Назва красива, але треба ж з’ясувати, що вона в собі несе. Було перебрано усі офіційні і неофіційні версії. Сказати, щоб вони нас переконали, то ні. І тоді згадали, що поважний пан Дніпренко писав книгу про розкуркулених і виселених в далекий Хабаровськ хліборобів з села Любимівка, котре біля порогу.

Детальніше...