Василина

Любила баба Василина весняне сонце. З першим теплом виганяла гусенят на галявину і розмовляла з нами, з гусенятами, з сонцем, з вітром. Того року вона стрічала вісімдесят дев’яту, чи може і дев’яносту весну. Свого дня народження не пам’ятала, а церковного архіву не збереглося, згорів у 1922 р. у спаленій більшовиками церкві. Чоловік Полікарп загинув в 1933-му р. за жменю зерна, зосталася сама з дітьми. Виховала, дала, як могла, їм раду.

Детальніше...

Курган

Клечаної суботи, напередодні Зелених Свят, Сонце ховалося за небокрай. Ніч готувалася замінити день. Аромати чабрецю, полину й деревію заповнювали степовий простір. Розчесавши гривасту сиву ковилу, вітер мостився понад річкою, в очеретах, спати. Перегукувались останні денні птахи. Стихало поволі буденне життя.

Детальніше...

Кодак

Все в природі повинно мати своє ім’я. Запроектувавши малоповерховий мікрорайон на Київщині, шукали йому назву. Перебрали різні варіанти і зупинилися на назві першого порогу на Дніпрі – Кодак. Назва красива, але треба ж з’ясувати, що вона в собі несе. Було перебрано усі офіційні і неофіційні версії. Сказати, щоб вони нас переконали, то ні. І тоді згадали, що поважний пан Дніпренко писав книгу про розкуркулених і виселених в далекий Хабаровськ хліборобів з села Любимівка, котре біля порогу.

Детальніше...

Мартін

Волога спека тропічного ранку заважала дихати. Серед посипаних діамантами роси пальмових гілок з криками шугали папуги, потривожені шумом гвинтокрила. Солано стояв у строю третім зліва. Як і всі інші, він витягнувся по стійці "струнко", не рухаючись і не даючи ніякого приводу для зауважень. Занадто багато було поставлено на карту. Забагато довелося витерпіти. Тепер їх було 12 – всі, що залишилися зі 100 претендентів. Найкрутіший спецпідрозділ країни один раз на рік оголошував про набір нових рекрутів: 8 тижнів відбіркових випробувань, 56 днів пекельних мук і принижень, безсонних ночей, недоїдання і болю. Солано впорався. Він усе це витримав. Залишився один етап - виживання в джунглях. А потім...

Детальніше...

Герої чужих війн

Герої "чужих війн" – це ми. І не важливо на чиїй землі. Кров наша, а війна чужа. Ми не подумавши хапаємось за збою, біжимо, а хтось в цей час вже забирає нашу перемогу. Нас підбадьорюють: "Навіщо думати?", "Вперед!", "Усі герої!", "Нам пращури заповідали…" - Досить!Зупинимося. Щось тут не так!?

Детальніше...