Знайомство на фронті в півроку дає статус старих знайомих. Сільською вулицею назустріч мені котив веломашину літній чоловік. Медична сумка, картузик на вісім клинців і, як мінімум, крім кілометрів ще років 70 за спиною.

Січеслав... Дніпро... Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять героїв, вояків січового стрілецтва Армії УНР. У 1918-1919 рр., коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу. А хтось, щоб урвати влади, домовлявся з ворогами. Тільки січові стрільці гинули не за них, а за Україну. Свою країну – Україну!

Кожен його суботній ранок нічим не відрізнявся від попереднього. От і зараз він самотньо хлебтав гіркий кофеїн у тому ж маленькому кафетерії, неподалік від свого будинку. Як завжди, американо без цукру і, без неї...

У долині Ніса проклятий старий місяць сяє тонким серпиком, крутими рогами торуючи шлях для своїх променів крізь листяну ковдру упас дерева. В глибині долини, куди не проникає світло, життя надійно приховане від стороннього погляду. Густа рослинність вкриває схили, похмурі лози і в’юнки рослини обплітають руїни палаців, зламані колони і дивні моноліти, стеляться мармуровими дорідками, викладеними руками давніх майстрів.