Подорож до межі ночі
Головне зло — еталон всіх інших — війна. Тому, хто не згоден сприймати аргументи, висунуті урядами, щоб виправдати війну, ця кривава бійня, в якій мільйони людей вбивають один одного, є верхівкою абсурду та кошмару. Найдивовижніше, що суспільству вдається підвести людей до смирення перед цим абсурдом, ба навіть до забуття, не застосовуючи при цьому часто ніякого насильства...Замальовки львівської буденності
Вони приходять нізвідки, з лабіринтів вицвілих від часу хрущівок на Городоцькій та Шевченка, сірих панельних дев’ятиповерхівок Наукової та загублених у старих садах особнячків старої Замарстинівської. Ти зустрічаєш їх на трамвайних зупинках, у тамті часи всі їздили трамваями. Як у Празі, Марселі чи Гавані. Вони нікуди не поспішають, але у неділю їм конче кудись потрібно. Куди?Меч у пні
Прибув якось, у давнину, ще за часів вікінгів, на ярмарок до якогось шведського міста молодий купець. Завзятий був парубок, а оскільки торгівля була в ті часи справою ризикованою, то й зброєю володів нівроку. Піратством молодик теж не гребував, а тому, і ватагу мав таких самих відчайдушних молодиків-вікінгів...
Олександрівський музей
Близько 11-ї години 10 вересня 2012-го р. я стояв поряд із залізничною станцією Фундукліївка. Літо вже попрощалось, але забуло забрати своє небо над Тясьмином. Його я і розглядав, намагаючись заглянути в вічі сонцю, котре пірнало в хмару, а потім з неї з’являлось. Позаду шлях з Дніпра. Попереду зустріч з старшим товаришем, хранителем історії невеличкого містечка Олександрівка, Василем Вікторовичем Білошапкою.
Доброго ранку, Катончику!
Харків прокидався як заспаний кіт. Умивався водою з поливальних машин, шкряботів мітлами двірників, гудів клаксонами, шурхотів шинами по асфальту, перегукувався голосами перехожих. Катя в піввуха слухала звуки ранкового міста, які заповзали у квартиру через відхилене вікно. Врешті відірвала погляд від тексту, який набирала на комп’ютері, і поглянула на годинник на стіні. За п'ять десята. Вона зберегла файл і встала з-за столу. Підійшла до великого дзеркала у коридорі, пригладила волосся, провела рукою по одязі, розправляючи складки, тоді взяла в руки телефон і сіла на дивані. Прокашлялась, відкриваючи на мобільнику журнал дзвінків, і натиснула кнопку виклику...